Другорядні члени речення в англійській мові

Другорядні члени речення в англійській мові виражають додаткову інформацію та пояснюють або розширюють інформацію, що передається підметом та присудком, а також іншими членами речення. Ці члени речення не є обов’язковими для утворення речення, але вони допомагають виразити більш детальну інформацію про дію, об’єкт або підмет в реченні.

Найпоширеніші типи другорядних членів речення в англійській мові – це додаток (Object), означення (Attribute) та обставина (Adverbial Modifier). Кожен з них виконує свою функцію в реченні та має свої особливості в утворенні та використанні.

Додаток (Object)

Додаток (Object) в англійській мові використовується для вираження того, на кого або на що спрямована дія головного присудка. У більшості випадків додаток стоїть після головного дієслова. Наприклад:

• She bought a new car. (Вона купила нову машину.) У цьому прикладі “a new car” є додатком, а головним дієсловом є “bought”.

Види додатків в англійській мові

Існують різні види додатків в англійській мові, включаючи:

1. Прямий додаток (Direct Object) – вказує на те, кого або що виконує дію, яку виражає присудок. Прямий додаток зазвичай стоїть після присудка і може бути іменником або займенником.

Приклади:

• She ate an apple (Вона з’їла яблуко)
• They bought a new car (Вони купили нову машину)
• He loves his dog (Він любить свого собаку)

2. Непрямий додаток (Indirect Object) – вказує на те, кому або чому адресована дія, яку виражає присудок. Непрямий додаток зазвичай стоїть перед прямим додатком і може бути іменником або займенником.

Приклади:

• She gave her brother a book (Вона дала своєму брату книгу)
• They sent me a postcard (Вони відправили мені листівку)
• He told us a funny story (Він розповів нам веселу історію)

3. Споріднений додаток (Cognate Object) – це особливий вид додатку, який використовується з неперехідними дієсловами та є однокорінним словом з дієсловом, від якого залежить присудок, або схожим на нього за значенням.

Приклади:

• She slept soundly (Вона міцно спала)
• He walked slowly (Він йшов повільно)
• They danced happily (Вони весело танцювали)

4. Складний додаток (Complex Object) – це особлива конструкція, що складається з двох компонентів, один з яких – іменник в називному або присвійному відмінку або ж займенник в присвійному відмінку чи іншому. Другий компонент є присудковою частиною та виражається інфінітивом дієслова, дієприкметником, герундієм або рідше іменником, прикметником. Такі конструкції неподільні, тому у реченні вони виступають у якості одного окремого члена речення.

Приклади:

• She considers her husband a great cook. – Вона вважає свого чоловіка відмінним кухарем (іменник + інфінітив)
• We saw the man running away. – Ми бачили, як чоловік втікає (іменник + дієприкметник)
• I heard the children singing in the park. – Я чув, як діти співають у парку (іменник + герундій)
• The teacher assigned us the task of reading a book. – Учитель дав нам завдання прочитати книжку (іменник + інфінітив з часткою to)

Означення (Attribute)

Означення (Attribute) – це член речення, який надає додаткову інформацію про підмет або додаток в реченні.

Особливості означення:

• Зазвичай вони починаються зі слова-сполучника, такого як who, whom, whose, which, that або where.
• Вони виконують функцію означення іменника, до якого вони відносяться.
• Вони можуть бути обов’язковими для зрозуміння смислу речення.

Типи означень

Є два типи означень:

1. Означення, яке починається з Relative Pronoun (який, яка, яке, які, хто, що, чий, де, коли тощо).
   • The book that I read yesterday was very interesting. (Книга, яку я читав вчора, була дуже цікавою.)
   • The woman who lives next door is a doctor. (Жінка, яка живе по сусідству, є лікарем.)
2. Означення, яке починається з Relative Adverb (де, коли, чому, як, скільки тощо).
   • I remember the day when we met. (Я пам’ятаю день, коли ми зустрілися.)
   • The reason why she left is still a mystery. (Причина, чому вона пішла, все ще залишається загадкою.)

Означення може бути вставлене між підметом та присудком, або в кінці речення:

• My brother, who lives in London, is a musician. (Мій брат, який живе в Лондоні, є музикантом.)
• The movie, which I saw last night, was very good. (Фільм, який я подивився вчора ввечері, був дуже хорошим.)
• The man is a great scientist, whose discoveries have changed the world. (Цей чоловік – великий вчений, чиї відкриття змінили світ.)

Важливо пам’ятати, що означення не може бути самостійним реченням, воно має бути частиною складеного речення. Означення може бути різним за значенням та функцією в реченні.

Види означень

Основні види означень:

1. Прикметникове означення (Adjectival or Relative Clause) – це підрядне речення, яке вказує на якусь ознаку або визначення іменника в реченні. Воно вводиться сполучниками who, whom, whose, which, that.

Приклад: The girl who is standing near the window is my friend. – Дівчина, яка стоїть біля вікна, моя подруга.

2. Доповнення з іменником (Noun Clause) – це означення, яке виражається підрядним реченням та виконує функцію іменника в головному реченні. Це означення може вводитися сполучниками that, whether.

Приклад: I don’t know if he will come to the party. – Я не знаю, чи він прийде на вечірку.

3. Безсполучникове означення (Non-defining or Non-restrictive Clause) – це означення, яке вказує на додаткову інформацію про іменник у реченні, але не обов’язкове для зрозуміння значення речення. Його можна відокремити комами. Воно вводиться сполучником who, whom, whose, which, that.

Приклад: My sister, who lives in Paris, is coming to visit us next month. – Моя сестра, яка живе в Парижі, приїде до нас в наступному місяці.

Використання правильних означень може бути складним для тих, хто вивчає англійську мову, тому важливо вдосконалювати навички та знати особливості кожного виду означення.

Обставина (The Adverbial Modifier)

The Adverbial Modifier (обставина) є другорядним членом речення, що вказує на час, місце, спосіб або ступінь дії, в якому вона відбувається, або надає додаткову інформацію про дію. Обставини можуть бути виражені словами-прислівниками, фразами, або дієприкметниковими конструкціями, що виступають як обставини.

В англійській мові обставини можуть виступати в різних місцях речення, в залежності від того, яку інформацію вони надають. Найчастіше обставини ставляться перед присудком, але можуть бути розміщені й у інших місцях речення, зокрема:

• на початку речення: Yesterday, I went to the store. (Вчора я пішов до магазину.)
• в середині речення: I will go to the party if I finish my work on time. (Я піду на вечірку, якщо закінчу свою роботу вчасно.)
• в кінці речення: She sang beautifully, as always. (Вона співала красиво, як завжди.)

Типи обставин

Обставини поділяються на різні типи в залежності від їхньої функції в реченні:

• обставина місця: I saw him there. (Я бачив його там)
• обставина часу: I will meet you later. (Я зустріну тебе пізніше)
• обставина способу: He spoke quickly. (Він говорив швидко)
• обставина ступеня: She sings very well. (Вона співає дуже добре)
• обставина причини: They stayed home because of the rain. (Вони залишились вдома через дощ)

Використання обставин у реченні дозволяє збагатити його зміст і надати додаткової інформації про дію, що допомагає зрозуміти контекст. Однак важливо не перевантажувати речення занадто багато обставинами, щоб не ускладнювати його.

Що потрібно знати про другорядні члени речення в англійській мові

• Усі другорядні члени речення в англійській мові не є обов’язковими та можуть бути відсутніми в реченні. Вони використовуються для того, щоб надати додаткової інформації про дії, обставини, стан та характеристики підмета.
• До другорядних членів речення відносяться прикметникові та дієприслівникові обставини, розташовані перед або після присудка головного речення. Також до другорядних членів речення відносяться прямі та непрямі додатки, обставинні та складні обставинні зв’язки, означення, споріднені додатки та обставини.
• Усі ці другорядні члени речення мають свої особливості, використовуються з певними типами дієслів та залежать від контексту речення. Знання та вміння використовувати різні типи другорядних членів речення в англійській мові допоможуть покращити якість та точність мовлення.