Інфінітив чи основна форма дієслова в англійській граматиці

У граматиці англійської мови інфінітив і основа дієслова є важливими поняттями, які необхідно зрозуміти, щоб правильно будувати речення. Розуміння різниці між цими формами може значно покращити ваші мовні навички та допомогти вам ефективніше спілкуватися. У цій статті розглянемо їх  відмінності та коли використовувати інфінітив, а коли – основну форму дієслова.

Інфінітив та основна форма дієслова: у чому різниця?

Інфінітив дієслова – це базова форма дієслова, яка передує за допомогою слова “to“. Наприклад, “to walk” (ходити), “to eat” (їсти), або “to sleep” (спати) – всі це інфінітивні форми дієслів. Вони часто використовуються після деяких дієслів, прикметників або іменників. Наприклад, “want to go” (хочу піти), “happy to help” (радий допомогти), або “need to succeed” (потрібно досягти успіху).

Основна форма дієслова, відома також як голий інфінітив (“bare infinitive” або “base form”), – це найпростіша форма дієслова без “to”. Наприклад, “I walk” (я ходжу), “She eats” (вона їсть), “They sleep” (вони сплять) – тут “walk”, “eat” і “sleep” мають свою базову форму.

Основна різниця полягає у використанні, при деяких умовах, ми повинні використовувати інфінітив з ‘to’, у той час як в інших – базову форму. Наприклад, після модальних дієслів, таких як can, could, may, might, will, must, ми використовуємо інфінітив без ‘to’.

Основна форма дієслів

Основна форма дієслова — це його найбільш фундаментальний стан, який зазвичай можна знайти в словниках. Це форма, з якої будуються всі інші частини правильного дієслова. Наприклад, «works» є основною формою, і від неї походить «works», «working» і «worked».

Розуміння того, коли використовувати базову форму, має вирішальне значення для ефективної комунікації. Вона залишається незмінною для першої та другої осіб однини та всіх форм множини в теперішньому простому часі, за винятком дієслова «to be». Більше того, така форма використовується для голого інфінітива (форма, що стоїть після модальних дієслів, наприклад «can»), наказового способу та для тих, хто його використовує, для всіх осіб теперішнього підрядного способу.

Коли вибрати базову форму

1. Як головне дієслово:
   • Використовуйте форму основи як основне дієслово в реченні.
   • Приклад: She runs every morning. – Вона бігає щоранку.
2. Після модальних дієслів:
   • За модальними дієсловами слідує основна форма основного дієслова.
   • Приклад: He can swim. – Він вміє плавати.
3. Після деяких дієслів:
   • Після дієслів “let,” “make,” “help,” “watch” в певних конструкціях
   • Приклад: She makes me laugh. – Вона змушує мене сміятися.

Інфінітив

Інфінітив (із to)  — це форма, що складається з частки «to» та голого інфінітива. Його використовують по-різному, наприклад, «I want to work (Я хочу працювати)», «It is pleasant to work (Працювати приємно)» або «To work for a top accounting firm is the dream of many young accountants (Працювати у провідній бухгалтерській фірмі — мрія багатьох молодих бухгалтерів)».

Коли вибрати інфінітив

1. Після деяких дієслів:
   • Інфінітиви стоять після конкретних дієслів.
   • Приклад: I want to learn. – Я хочу вивчити
2. Після прикметників:
   • Інфінітиви можуть слідувати за прикметниками, щоб виразити причину чи мету.
   • Приклад: It’s important to be honest. – Важливо бути чесним
3. Після іменників:
   • Інфінітиви можуть виконувати роль іменників у реченні.
   • Приклад: Її мета – досягти успіху.

Складні випадки та винятки

1. Голий інфінітив:
   • У деяких випадках дієслова вживаються без «to» як інфінітив.
   • Приклад: Let me go – Відпусти
2. Розділені інфінітиви:
   • Розділені інфінітиви, включають розміщення прислівника між «to» та основною формою.
   • Приклад: She decided to boldly face the challenge. – Вона вирішила сміливо прийняти виклик.

Що таке нульовий інфінітив?

Нульовий інфінітив (Zero infinitive), також відомий як “bare infinitive” або “base form,” це інфінітивний варіант дієслова, який не включає “to” перед основою дієслова. Ми часто використовуємо цю форму після модальних дієслів, таких як “can”, “could”, “may”, “might”, “will”, “would”, “shall”, “should”, “must”.

Наприклад, у реченні “She can speak French”, “speak” є zero infinitive формою дієслова “to speak”.

Також ця форма використовується після певних дієслів, таких як “let”, “make”, “help”, “watch”, “hear”, “feel” та інших:

• Let her go.
• Make him understand.
• Help them clean.
• I watched her dance.
• I heard you sing.

Підсумовуючи, оволодіння вживанням дієслів у формі інфінітива та основи має вирішальне значення для побудови граматично правильних речень англійською мовою. Розуміючи контексти, у яких використовується кожна форма, ви можете покращити свою здатність вільно й точно висловлюватись. Пам’ятайте, що практика є ключем до засвоєння цих концепцій, тому використовуйте будь-яку можливість, щоб застосувати їх під час вивчення мови.