Умовні речення (Conditionals) – це особливий тип складнопідрядних речень, в яких підрядна частина містить умову, а головна частина – результат або наслідок цієї умови. Такі речення часто називаються if-sentences (речення зі сполучником if).

В англійській мові існують чотири основні типи умовних речень: нульовий тип (Zero Conditional), перший тип (First Conditional), другий тип (Second Conditional), третій тип (Third Conditional), а також існують змішані умовні речення (Mixed Conditionals). Давайте розглянемо кожен з них докладніше.

1. Нульовий тип умовних речень (Zero Conditional)

Умовні речення нульового типу використовуються для опису загальних істин або фактів, що завжди є правдивими або часто повторювані події. В таких реченнях обидві частини використовують Present Simple.

Структура:
If + Present Simple, Present Simple

Приклад:

• If you heat water to 100°C, it boils.
  (Якщо нагріти воду до 100°C, вона закипає.)

Застосування:
Нульовий тип умовних речень використовується для опису наукових фактів, звичок, правил або загальних істин.

2. Перший тип умовних речень (First Conditional)

Умовні речення першого типу використовуються для опису реальних або дуже ймовірних ситуацій у теперішньому або майбутньому. В підрядній частині завжди використовується Present Simple, а в головній частині – Future Simple або модальні дієслова, такі як can, must, may.

Структура:
If + Present Simple, Future Simple / can / may / must + інфінітив

Приклад:

• If it rains tomorrow, we will stay at home.
  (Якщо завтра піде дощ, ми залишимося вдома.)

Додаткові варіанти:

• If you study hard, you can pass the exam.
  (Якщо ти будеш старанно вчитися, ти можеш скласти екзамен.)
• If you don’t hurry, you’ll miss the bus.
  (Якщо ти не поспішиш, ти пропустиш автобус.)

Застосування:
Перший тип умовних речень використовується для опису ситуацій, які є ймовірними або можливими у майбутньому, за умови виконання певної дії або настання події.

3. Другий тип умовних речень (Second Conditional)

Другий тип умовних речень використовується для опису нереальних або малоймовірних ситуацій у теперішньому або майбутньому. В підрядній частині використовується Past Simple, а в головній частині – модальні дієслова would, could, might з інфінітивом без частки to.

Структура:
If + Past Simple, would / could / might + інфінітив

Приклад:

• If I were you, I would apologize.
  (Якби я був на твоєму місці, я б вибачився.)

Особливість:
У таких реченнях дієслово were використовується для всіх осіб, навіть для «I», що підкреслює нереальність ситуації.

Застосування:
Другий тип умовних речень використовується для вираження ситуацій, які не можуть статися через їх нереальність або малоймовірність.

4. Третій тип умовних речень (Third Conditional)

Третій тип умовних речень використовується для опису уявних ситуацій у минулому, які ніколи не відбулися, але могли б призвести до певних наслідків. В підрядній частині використовується Past Perfect, а в головній – модальні дієслова would, could, might з формою доконаного інфінітива без частки to.

Структура:
If + Past Perfect, would / could / might + have + V3 (past participle)

Приклад:

• If they had left earlier, they would have caught the train.
  (Якби вони виїхали раніше, вони б встигли на потяг.)

Застосування:
Третій тип умовних речень використовується для вираження жалю або критики за події, які не відбулися в минулому, але могли б змінити хід історії.

5. Змішані умовні речення (Mixed Conditionals)

Змішані умовні речення поєднують в собі елементи другого та третього типів, щоб описати ситуації, коли умова відноситься до одного часу (наприклад, до минулого), а наслідок – до іншого часу (теперішнього або майбутнього).

Тип 1:
Умова в минулому, наслідок у теперішньому:
If + Past Perfect, would + інфінітив

Приклад:

• If she had studied harder, she would be more successful now.
  (Якби вона вчилася старанніше, зараз вона була б успішнішою.)

Тип 2:
Загальна умова, результат у минулому:
If + Past Simple, would + have + V3 (past participle)

Приклад:

• If he were more careful, he wouldn’t have made that mistake yesterday.
  (Якби він був обережнішим, він би не зробив цю помилку вчора.)

Застосування:
Змішані умовні речення використовуються для вираження складних ситуацій, де одна подія могла б змінити іншу, або для опису наслідків, що відбуваються у різні часові проміжки.

Щоб перевірити свої знання, спробуйте виконати практику: Умовні речення в англійській мові на практиці

Узагальнена таблиця із  типами та правилами використання  умовних речень в англійській мові

Винятки та додаткові нюанси

1. Використання “unless” замість “if” у First Conditional:
   Умовне речення 1-го типу з підрядною частиною з запереченням може використовувати сполучник unless замість if.

Приклад:

• You won’t succeed unless you try.
  (Ти не досягнеш успіху, якщо не спробуєш.)

2. Дієслово “were” у Second Conditional:
   У другому типі умовних речень дієслово were використовується для всіх осіб, щоб підкреслити нереальність або малоймовірність ситуації.

Приклад:

• If I were taller, I would play basketball.
  (Якби я був вищим, я б грав у баскетбол.)

Умовні речення є важливою частиною граматики англійської мови, що дозволяють виражати умови та їхні наслідки в різних часових рамках. Розуміння правил та нюансів кожного типу умовних речень дозволяє використовувати їх правильно в різних ситуаціях. Враховуючи ці знання, ви зможете легко побудувати умовні конструкції будь-якої складності та висловити свої думки максимально точно.

Коли ми спілкуємося з іншими людьми, ми часто передаємо їхні слова і думки. Проте як ми можемо правильно передати ці інформацію? В англійській мові для цього існують два способи: пряма та непряма мова. Якщо ви вмієте користуватися цими способами, ви зможете чітко та правильно передавати інформацію. Розглянемо визначення прямої та непрямої мови, їхні загальні правила та особливості, а також наведемо корисні таблиці та приклади, щоб допомогти вам зрозуміти ці поняття краще. Отже, пряма та непряма мова – це два способи передачі чужих слів або думок.

Пряма мова (Direct speech) – це спосіб передачі чужих слів або власних висловлювань, коли ми повторюємо слова, які були вимовлені, без будь-яких змін. У прямій мові використовують лапки і знаки пунктуації для позначення висловлювання на письмі.

Наприклад:

• “I love chocolate,” said Emily. («Я люблю шоколад», – сказала Емілі)
• “Do you want to come with me?” he asked. («Ти хочеш піти зі мною?» – запитав він)
• “I will be there at 7 pm,” promised Sarah. («Я буду там о 7 вечора», – пообіцяла Сара)

Непряма мова (Indirect or Reported Speech) – передає загальний зміст висловлювання,  а не його точний текст. Зазвичай використовується у письмовій мові або при розповіді про думки або слова іншої людини. У такому випадку використовуються сполучники та прийменники, щоб зв’язати речення. Лапки не використовуються. Ось декілька прикладів:

Наприклад:

• Emily said that she loved chocolate. (Емілі сказала, що любить шоколад)
• He asked if I wanted to come with him. (Він запитав, чи я хочу піти з ним)
• Sarah promised that she would be there at 7 pm. (Сара пообіцяла, що буде там о 7 вечора)

Узгодження часів в прямій та непрямій мові 

Часи в прямій мові та непрямій мові змінюються в залежності від типу речення, того, як час дієслово співвідноситься з моментом мовлення та того, чи зберігається часова характеристика дієслів при перенесенні речення в непряму мову. Нижче наведена таблиця з часами в прямій та непрямій мові з прикладами:

Зміни займенників та прислівників

При переході від прямої мови до непрямої мови, деякі займенники прислівники часу та місця та змінюються. Зауважимо, що непряма мова зазвичай використовується для передачі більш формальної або офіційної інформації.  Розглянемо таблицю із самими частими змінами, які відбуваються при переході від прямої до не прямої мови.

Прохання та накази у прямій та непрямій мові англійською

В англійській мові для висловлення прохань та наказів використовуються різні вирази та конструкції. Давайте розглянемо кожен з них окремо.

1. Прохання в непрямій мові:

Для вираження прохання в непрямій мові можна використовувати такі конструкції:

• Could you (please)…?
• Would you (mind)…?
• I was wondering if you could…
• Do you think you could…?

Наприклад:

• Пряма мова: “Can you help me with my homework, please?” Непряма мова: “Could you help me with my homework, please?”
• Пряма мова: “Would you pass me the salt, please?” Непряма мова: “Could you pass me the salt, please?”
• Пряма мова: “Can you lend me some money?” Непряма мова: “I was wondering if you could lend me some money.”

2. Накази в непрямій мові:

Для вираження наказів в непрямій мові можна використовувати такі конструкції:

• I’d like you to (do something).
• Could you (do something), please?
• Would you (do something), please?
• Can you (do something), please?
• It would be great if you could (do something).

Наприклад:

• Пряма мова: “Clean your room!” Непряма мова: “Could you please clean your room?”
• Пряма мова: “Stop talking!” Непряма мова: “I’d like you to stop talking.”
• Пряма мова: “Give me the report by Friday!” Непряма мова: “It would be great if you could give me the report by Friday.”

Заперечення у прямій та непрямій мові англійською

Заперечення у прямій мові в англійській використовуються для відхилення інформації, яку говорить співрозмовник. У непрямій мові заперечення використовуються для передачі інформації про те, що інший говорив неправду або щоб висловити свою незгоду з інформацією, яку було сказано.

Основні слова для висловлення заперечення в прямій мові:

• No (наприклад: No, I don’t agree.)
• Don’t (наприклад: I don’t believe you.)
• Can’t (наприклад: I can’t believe that’s true.)
• Won’t (наприклад: I won’t accept that.)

Основні слова для висловлення заперечення в непрямій мові:

• He/she said that he/she didn’t agree. (Він/вона сказав/ла, що не згоден/на.)
• He/she said that he/she didn’t believe me. (Він/вона сказав/ла, що мені не вірить.)
• He/she said that he/she couldn’t believe it was true. (Він/вона сказав/ла, що не може вірити, що це правда.)
• He/she said that he/she wouldn’t accept it. (Він/вона сказав/ла, що не прийме це.)

Зверніть увагу, що в непрямій мові використовуються дієслова у минулому часі (said, told) і додатково особа, яка говорить (he/she). Також заперечення можна виражати за допомогою слів, таких як “deny” (заперечувати) та “refuse” (відмовлятись).

Питальні речення у прямій та не прямій англійській мові

У питальних реченнях в англійській мові порядок слів зазвичай змінюється, щоб позначити питальну інтонацію. Загальна структура питального речення в англійській мові виглядає наступним чином:

• Question word (if used) + Auxiliary verb + Subject + Main verb + Object + Other elements

Основні елементи у питальних реченнях в англійській мові:

• Question word: Це слово, яке починає питання (who, what, where, when, why, how).
• Auxiliary verb: Допоміжне дієслово, яке використовують для утворення питання. Зазвичай використовують допоміжні дієслова do, does, did, is, am, are, was, were, have, has, had, can, could, should, would, will, must.
• Subject: Підмет, про який йдеться в питанні.
• Main verb: Основне дієслово в реченні.
• Object: Об’єкт, який безпосередньо стосується дії.
• Other elements: Інші елементи речення, які можуть включати прийменники, прислівники, фрази часу і т.д.

Наприклад, розглянемо питальне речення зі словом-питанням “what“:

• Пряма мова: “What did you do yesterday?” (Що ти робив вчора?)
• Непряма мова: She asked me what I had done the day before. (Вона запитала мене, що я робив попереднього дня.)

Наприклад:

• Do you like coffee? (Чи ви любите каву?)
• Where is the nearest gas station? (Де найближча заправка?)

У непрямій мові, порядок слів не змінюється, але використовуються питальні займенники та наречення, такі як who, what, where, when, why, how.

Наприклад:

• She asked me if I liked coffee. (Вона запитала мене, чи мені подобається кава.)
• He wanted to know where the nearest gas station was. (Він хотів дізнатися, де знаходиться найближча заправка.)

Також, в непрямій мові можуть використовуватися спеціальні запитання для запитання про певні аспекти інформації, наприклад:

• Can you tell me what time it is? (Чи можете ви сказати мені, скільки годин?)
• Do you know where I can find a good restaurant? (Ви знаєте, де я можу знайти хороший ресторан?)

У цих випадках, порядок слів залишається незмінним, але використовуються спеціальні слова для запитання про конкретні деталі.

Пряма та непряма мова в англійській мові при поздоровленні, привітанні, прощанні

При поздоровленні, привітанні та прощанні в англійській мові використовуються різні вирази та формули в прямій та непрямій мові.

У прямій мові (direct speech) використовуються точні слова та фрази, які сказав співрозмовник:

У непрямій мові (indirect speech) вживаються інші фрази та конструкції, щоб передати той самий зміст, але в більш формальній формі. Зазвичай, при непрямій мові використовуються дієслова “say” або “tell” у певному часі, але не завжди. Далі йде займенник або іменник, який вказує на особу, яка говорить, а потім відбувається перехід на питання/поздоровлення/прощання.

Наприклад:

• Пряма мова: “Congratulations on your promotion, John! You deserve it!”
• Непряма мова: He congratulated John on his promotion, saying he deserved it.

При поздоровленні та прощанні також можуть вживатися стандартні вирази, які використовуються в більш неофіційних ситуаціях. Наприклад:

Відео – REPORTED SPEECH: Verb Tense Changes | Direct and Indirect Speech in English

Знання правильного порядку слів є важливим для вивчення англійської мови, оскільки воно допомагає створювати розумні та логічні речення. У даній темі ми розглянемо основні правила розміщення слів у реченні англійської мови та наведемо приклади, які допоможуть зрозуміти ці правила на практиці.

Як правильно розміщувати слова в англійському реченні: поради та приклади

1. Основний порядок слів

Основний порядок слів в англійській мові – Subject-Verb-Object (SVO). Це означає, що суб’єкт (людина, тварина або предмет, який виконує дію) з’являється на початку речення, за ним йде дієслово, а потім – об’єкт (людина, тварина або предмет, на який направлена дія). Наприклад: “John eats an apple” (Джон їсть яблуко).

2. Порядок слів в заперечних та питальних реченнях

У заперечних реченнях, до дієслова додається допоміжне слово “do” або “does” (для Present Simple), “did” (для Past Simple) та частка “not“. При цьому порядок слів залишається незмінним. Наприклад: “John does not eat an apple” (Джон не їсть яблуко).

У питальних реченнях зазвичай змінюється порядок слів. Питальне слово (who, what, where, when, why, how) з’являється на початку речення, за ним йде допоміжне слово “do” або “does” (для Present Simple), “did” (для Past Simple), потім – суб’єкт та дієслово. Наприклад: “What does John eat?” (Що їсть Джон?)

3. Порядок слів у складних реченнях

У складних реченнях, які містять два або більше простих речення, порядок слів може змінюватися залежно від того, який тип зв’язку між реченнями використовується. Наприклад:

• Зв’язок “and” (і): у цьому випадку порядок слів залишається незмінним, оскільки обидва речення є рівноправними. Наприклад: “John ate an apple and Mary drank some water” (Джон з’їв яблуко, а Мері випила води).
• Зв’язок “but” (але): у цьому випадку друге речення вказує на протилежне до першого. Зазвичай, після “but” ставиться заперечення або слово з протилежним значенням. Наприклад: “John ate an apple, but he did not like it” (Джон з’їв яблуко, але воно йому не сподобалося).
• Зв’язок “or” (або): у цьому випадку залежно від ситуації, змінюється порядок слів. Якщо обидва речення мають однаковий суб’єкт, то порядок слів залишається незмінним. Наприклад: “John can eat an apple or a banana” (Джон може з’їсти яблуко або банан). Якщо суб’єкти різні, то порядок слів змінюється. Наприклад: “Mary will come to the party, or John will come instead” (Мері прийде на вечірку або Джон прийде замість неї).
• Зв’язок “because” (тому що): у цьому випадку порядок слів змінюється. Спочатку йде причина (друге речення), а потім – наслідок (перше речення). Наприклад: “John ate an apple because he was hungry” (Джон з’їв яблуко тому що був голодний).

Як створювати логічні речення з правильним порядком слів

Якщо дуже спрощено, розглядати як формується більшість речень у англійській мові, то можна порядок слів представити як у таблиці, що приведена нижче.

Зверніть увагу, що це лише базова таблиця, і в цьому порядку можуть бути винятки залежно від структури речення, типу речення та наголосу, який ви хочете зробити на певних словах або фразах. Однак ця таблиця може служити корисним посібником для розуміння основного порядку слів у реченнях англійською мовою.

Розглянемо приклади порядку слів у реченні в англійській мові і почнемо із основного порядку, що представлений вище SVO [Subject] + [Verb] + [Object].

де:

• [Subject] – підмет, тобто особа, річ чи істота, про яку йде мова у реченні
• [Verb] – дієслово, тобто дія, яку виконує підмет
• [Object] – об’єкт, тобто річ чи істота, на яку спрямована дія

Ось кілька прикладів речень з даним порядком слів:

• She eats an apple every day. (Subject: She, Verb: eats, Object: an apple, Adverb of frequency: every day)
• John is running quickly in the park. (Subject: John, Verb: is running, Adverb of manner: quickly, Adverb of place: in the park)
• They have never been to Europe before. (Subject: They, Verb: have been, Adverb of frequency: never, Object: to Europe, Adverb of time: before)
• I will carefully read this book tomorrow. (Subject: I, Verb: will read, Adverb of manner: carefully, Object: this book, Adverb of time: tomorrow)
• He is quite tall for his age. (Subject: He, Verb: is, Adverb of degree: quite, Adjective: tall, Prepositional phrase: for his age)

Однак, цей порядок може змінюватися в залежності від того, який тип речення ми хочемо скласти або які слова ми використовуємо. Ось декілька прикладів:

1. Заперечення:

[Subject] + do not/does not + [Verb] + [Object]

Приклад: She does not like coffee.

2. Питання:

Do/Does + [Subject] + [Verb] + [Object] + ?

Приклад: Do you speak English?

3. Прикметник перед іменником:

[Article] + [Adjective] + [Noun]

Приклад: The red car.

4. Прислівник у середині речення:

[Subject] + [Verb] + [Adverb] + [Object]

Приклад: He sings beautifully.

5. Вживання фразових дієслів:

[Subject] + [Phrasal Verb] + [Object]

Приклад: I look forward to seeing you.

6. Складне речення:

[Independent Clause] + [Conjunction] + [Independent Clause]

Приклад: She went to the store, but she forgot her wallet.

За допомогою цих різних конструкцій можна створювати більш складні речення, які передають більш точний зміст інформації. Ці приклади можуть допомогти вам краще зрозуміти, як використовувати порядок слів у реченні в англійській мові.

Порядок прикметників у реченні

Порядок прикметників у реченні також має велике значення в англійській мові, оскільки неправильне розміщення прикметників може спричинити незрозумілість та помилкову інтерпретацію інформації.

Загалом, в англійській мові порядок прикметників зазвичай слідує певній послідовності. Наприклад, перед іменником спочатку ставлять прикметник, який виражає його загальну характеристику (наприклад, “big“, “small“, “old“), а потім – прикметники, які виражають його конкретні ознаки (наприклад, “red“, “round“, “wooden“).

Отже, в загальному випадку порядок прикметників може бути наступним:

• Описовий прикметник (наприклад, “big”, “small”, “old”)
• Описовий прикметник, який виражає загальну характеристику (наприклад, “beautiful”, “ugly”, “useful”)
• Прикметник, який вказує на походження (наприклад, “French”, “American”, “Asian”)
• Прикметник, який вказує на матеріал (наприклад, “wooden”, “metallic”, “plastic”)
• Прикметник, який вказує на призначення (наприклад, “cooking”, “swimming”, “reading”)
• Описовий прикметник, який виражає відчуття або настрій (наприклад, “happy”, “sad”, “angry”)

Звичайно, це не є жорсткими правилами, і можливі випадки, коли порядок прикметників може бути змінений в залежності від контексту та відтінку значення, яке автор хоче передати. Наприклад, “a small, green plant” та “a green, small plant” – обидва вирази є правильними, але можуть мати трохи різні відтінки значення.

Приклади 

Заперечні речення та позитивні речення в англійській мові мають різні форми. Ось кілька прикладів речень з різними формами, щоб продемонструвати різницю між ними:

Стверджувальне речення:

• I like to read books. (Subject: I, Verb: like, Infinitive phrase: to read books)

Заперечне речення:

• I do not like to read books. (Subject: I, Auxiliary verb: do, Negation: not, Verb: like, Infinitive phrase: to read books)

Стверджувальне речення:

• She eats fish for dinner. (Subject: She, Verb: eats, Object: fish, Prepositional phrase: for dinner)

Заперечне речення:

• She does not eat fish for dinner. (Subject: She, Auxiliary verb: does, Negation: not, Verb: eat, Object: fish, Prepositional phrase: for dinner)

Стверджувальне речення:

• We are going to the movies tonight. (Subject: We, Verb: are going, Infinitive phrase: to the movies tonight)

Заперечне речення:

• We are not going to the movies tonight. (Subject: We, Verb: are not going, Infinitive phrase: to the movies tonight)

Як видно з цих прикладів, у заперечних реченнях використовуються допоміжні дієслова, такі як “do” або “does”, і ставиться слово “not” після них, перед головним дієсловом. Приклади можуть допомогти вам краще зрозуміти, як використовувати ці форми у позитивних та заперечних реченнях в англійській мові.

Отже, ось кілька прикладів питальних речень в англійській мові:

• Do you like pizza? (Subject: You, Auxiliary verb: do, Verb: like, Object: pizza)
• What time is the meeting? (Interrogative word: What, Verb: is, Subject: the meeting)
• Have you seen that movie before? (Auxiliary verb: Have, Subject: You, Verb: seen, Object: that movie before)
• Where is the nearest gas station? (Interrogative word: Where, Verb: is, Subject: the nearest gas station)
• Why did you leave the party early? (Interrogative word: Why, Auxiliary verb: did, Subject: You, Verb: leave, Object: the party early)

Як бачите, у запитальних реченнях використовуються інтерогативні слова (які, як правило, стоять на початку речення), або допоміжні дієслова, які ставляться на початку речення, перед підметом. Крім того, часто в запитальних реченнях змінюється порядок слів, так що допоміжні дієслова ставляться перед підметом, а не після нього, як у звичайних позитивних і заперечних реченнях.

Відео – Word Order / Sentence Structure – English Grammar Lesson (Part 1)

Другорядні члени речення в англійській мові виражають додаткову інформацію та пояснюють або розширюють інформацію, що передається підметом та присудком, а також іншими членами речення. Ці члени речення не є обов’язковими для утворення речення, але вони допомагають виразити більш детальну інформацію про дію, об’єкт або підмет в реченні.

Найпоширеніші типи другорядних членів речення в англійській мові – це додаток (Object), означення (Attribute) та обставина (Adverbial Modifier). Кожен з них виконує свою функцію в реченні та має свої особливості в утворенні та використанні.

Додаток (Object)

Додаток (Object) в англійській мові використовується для вираження того, на кого або на що спрямована дія головного присудка. У більшості випадків додаток стоїть після головного дієслова. Наприклад:

• She bought a new car. (Вона купила нову машину.) У цьому прикладі “a new car” є додатком, а головним дієсловом є “bought”.

Види додатків в англійській мові

Існують різні види додатків в англійській мові, включаючи:

1. Прямий додаток (Direct Object) – вказує на те, кого або що виконує дію, яку виражає присудок. Прямий додаток зазвичай стоїть після присудка і може бути іменником або займенником.

Приклади:

• She ate an apple (Вона з’їла яблуко)
• They bought a new car (Вони купили нову машину)
• He loves his dog (Він любить свого собаку)

2. Непрямий додаток (Indirect Object) – вказує на те, кому або чому адресована дія, яку виражає присудок. Непрямий додаток зазвичай стоїть перед прямим додатком і може бути іменником або займенником.

Приклади:

• She gave her brother a book (Вона дала своєму брату книгу)
• They sent me a postcard (Вони відправили мені листівку)
• He told us a funny story (Він розповів нам веселу історію)

3. Споріднений додаток (Cognate Object) – це особливий вид додатку, який використовується з неперехідними дієсловами та є однокорінним словом з дієсловом, від якого залежить присудок, або схожим на нього за значенням.

Приклади:

• She slept soundly (Вона міцно спала)
• He walked slowly (Він йшов повільно)
• They danced happily (Вони весело танцювали)

4. Складний додаток (Complex Object) – це особлива конструкція, що складається з двох компонентів, один з яких – іменник в називному або присвійному відмінку або ж займенник в присвійному відмінку чи іншому. Другий компонент є присудковою частиною та виражається інфінітивом дієслова, дієприкметником, герундієм або рідше іменником, прикметником. Такі конструкції неподільні, тому у реченні вони виступають у якості одного окремого члена речення.

Приклади:

• She considers her husband a great cook. – Вона вважає свого чоловіка відмінним кухарем (іменник + інфінітив)
• We saw the man running away. – Ми бачили, як чоловік втікає (іменник + дієприкметник)
• I heard the children singing in the park. – Я чув, як діти співають у парку (іменник + герундій)
• The teacher assigned us the task of reading a book. – Учитель дав нам завдання прочитати книжку (іменник + інфінітив з часткою to)

Означення (Attribute)

Означення (Attribute) – це член речення, який надає додаткову інформацію про підмет або додаток в реченні.

Особливості означення:

• Зазвичай вони починаються зі слова-сполучника, такого як who, whom, whose, which, that або where.
• Вони виконують функцію означення іменника, до якого вони відносяться.
• Вони можуть бути обов’язковими для зрозуміння смислу речення.

Типи означень

Є два типи означень:

1. Означення, яке починається з Relative Pronoun (який, яка, яке, які, хто, що, чий, де, коли тощо).
   • The book that I read yesterday was very interesting. (Книга, яку я читав вчора, була дуже цікавою.)
   • The woman who lives next door is a doctor. (Жінка, яка живе по сусідству, є лікарем.)
2. Означення, яке починається з Relative Adverb (де, коли, чому, як, скільки тощо).
   • I remember the day when we met. (Я пам’ятаю день, коли ми зустрілися.)
   • The reason why she left is still a mystery. (Причина, чому вона пішла, все ще залишається загадкою.)

Означення може бути вставлене між підметом та присудком, або в кінці речення:

• My brother, who lives in London, is a musician. (Мій брат, який живе в Лондоні, є музикантом.)
• The movie, which I saw last night, was very good. (Фільм, який я подивився вчора ввечері, був дуже хорошим.)
• The man is a great scientist, whose discoveries have changed the world. (Цей чоловік – великий вчений, чиї відкриття змінили світ.)

Важливо пам’ятати, що означення не може бути самостійним реченням, воно має бути частиною складеного речення. Означення може бути різним за значенням та функцією в реченні.

Види означень

Основні види означень:

1. Прикметникове означення (Adjectival or Relative Clause) – це підрядне речення, яке вказує на якусь ознаку або визначення іменника в реченні. Воно вводиться сполучниками who, whom, whose, which, that.

Приклад: The girl who is standing near the window is my friend. – Дівчина, яка стоїть біля вікна, моя подруга.

2. Доповнення з іменником (Noun Clause) – це означення, яке виражається підрядним реченням та виконує функцію іменника в головному реченні. Це означення може вводитися сполучниками that, whether.

Приклад: I don’t know if he will come to the party. – Я не знаю, чи він прийде на вечірку.

3. Безсполучникове означення (Non-defining or Non-restrictive Clause) – це означення, яке вказує на додаткову інформацію про іменник у реченні, але не обов’язкове для зрозуміння значення речення. Його можна відокремити комами. Воно вводиться сполучником who, whom, whose, which, that.

Приклад: My sister, who lives in Paris, is coming to visit us next month. – Моя сестра, яка живе в Парижі, приїде до нас в наступному місяці.

Використання правильних означень може бути складним для тих, хто вивчає англійську мову, тому важливо вдосконалювати навички та знати особливості кожного виду означення.

Обставина (The Adverbial Modifier)

The Adverbial Modifier (обставина) є другорядним членом речення, що вказує на час, місце, спосіб або ступінь дії, в якому вона відбувається, або надає додаткову інформацію про дію. Обставини можуть бути виражені словами-прислівниками, фразами, або дієприкметниковими конструкціями, що виступають як обставини.

В англійській мові обставини можуть виступати в різних місцях речення, в залежності від того, яку інформацію вони надають. Найчастіше обставини ставляться перед присудком, але можуть бути розміщені й у інших місцях речення, зокрема:

• на початку речення: Yesterday, I went to the store. (Вчора я пішов до магазину.)
• в середині речення: I will go to the party if I finish my work on time. (Я піду на вечірку, якщо закінчу свою роботу вчасно.)
• в кінці речення: She sang beautifully, as always. (Вона співала красиво, як завжди.)

Типи обставин

Обставини поділяються на різні типи в залежності від їхньої функції в реченні:

• обставина місця: I saw him there. (Я бачив його там)
• обставина часу: I will meet you later. (Я зустріну тебе пізніше)
• обставина способу: He spoke quickly. (Він говорив швидко)
• обставина ступеня: She sings very well. (Вона співає дуже добре)
• обставина причини: They stayed home because of the rain. (Вони залишились вдома через дощ)

Використання обставин у реченні дозволяє збагатити його зміст і надати додаткової інформації про дію, що допомагає зрозуміти контекст. Однак важливо не перевантажувати речення занадто багато обставинами, щоб не ускладнювати його.

Що потрібно знати про другорядні члени речення в англійській мові

• Усі другорядні члени речення в англійській мові не є обов’язковими та можуть бути відсутніми в реченні. Вони використовуються для того, щоб надати додаткової інформації про дії, обставини, стан та характеристики підмета.
• До другорядних членів речення відносяться прикметникові та дієприслівникові обставини, розташовані перед або після присудка головного речення. Також до другорядних членів речення відносяться прямі та непрямі додатки, обставинні та складні обставинні зв’язки, означення, споріднені додатки та обставини.
• Усі ці другорядні члени речення мають свої особливості, використовуються з певними типами дієслів та залежать від контексту речення. Знання та вміння використовувати різні типи другорядних членів речення в англійській мові допоможуть покращити якість та точність мовлення.

Коректне розуміння будови речення є необхідною умовою для вивчення англійської мови. Відтак, важливо знати, що кожне речення складається з певних частин (членів), які допомагають зрозуміти його значення та інформацію, що міститься в ньому.

У загальному, речення можна поділити на дві головні частини: the Subject (Підмет) та the Predicate (Присудок). Підмет – це та частина речення, яка вказує на особу або предмет, про який говориться в реченні, а Присудок – це та частина речення, яка містить дієслово та вказує на дію, яка відбувається з підметом. Наприклад, у реченні “The cat is sleeping.” (Кіт спить), “The cat” є підметом, а “is sleeping” – присудком.

Також, до складу речення можуть входити й другорядні члени: Object (Додаток), Attribute (Означення) та Adverbial Modifier (Обставина). Наприклад, у реченні “She gave me a book yesterday.” (Вона дала мені книгу вчора), “a book” є додатком, “yesterday” – обставиною, а “me” – означенням. Отже, знання головних та другорядних членів речення є необхідним для правильного розуміння та складання англійських речень.

The Subject (Підмет)

У граматиці англійської мови підмет (Subject) визначає особу, предмет або ідею, яка виконує дію або перебуває в певному стані в реченні. Підмет може бути виражений різними способами, залежно від його виду.

Щоб знайти підмет у реченні, треба звернути увагу на дієслово і запитати себе “що?” або “хто?” виконує дію. Наприклад:

• Tom plays football. (Том грає у футбол.) Дієслово – plays. Питання до дієслова – “хто?” Відповідь – Tom.
• The book is on the table. (Книга лежить на столі.) Дієслово – is. Питання до дієслова – “що?” Відповідь – The

Основні види підметів у англійській мові

Основні види підметів у англійській мові:

1. Особовий підмет (Personal Subject) – це особа, яка виконує дію у реченні. Наприклад:
   • John ate a sandwich. (Джон з’їв бутерброд.)
   • We went to the cinema. (Ми пішли в кіно.)
2. Непрямий підмет (Indirect Subject) – це предмет або особа, яка не виконує дію в реченні, але перебуває в певному стані. Наприклад:
   • The weather is cold. (Погода холодна.)
   • My mother is a teacher. (Моя мати вчителька.)
3. Формальний підмет (Formal Subject) – це слово “there”, яке вживається у реченнях зі структурою “there is / there are”. Наприклад:
   • There is a cat on the roof. (На даху є кіт.)
   • There are three apples in the basket. (У кошику є три яблука.)
4. Невизначений підмет (Unexpressed Subject) – це випадок, коли підмет не виражений у реченні. Це можливо в розмовному мовленні або в заголовках новин. Наприклад:
   • Is raining. (Йде дощ.)
   • Car exploded. (Автомобіль вибухнув.)

В англійській мові існують три види підметів: Simple Subject (простий підмет), Compound Subject (складений підмет) та Full Subject (повний підмет).

Простий підмет складається з одного головного слова, такого як займенник або іменник без артикля, і відповідає на питання What? (що?) або Who? (хто?).

Наприклад:

• Вона прекрасна. (She is beautiful)
• Метью забув подзвонити мені. (Matthew forgot to call me)
• Студенти часто пропускають заняття. (Students often skip their classes)

Складений підмет складається з двох або більше простих підметів, що пов’язані з присудком.

Наприклад:

• Я та мій друг ходимо на пробіжку кожної неділі. (My friend and I go jogging every Sunday)
• В шкільному дворі разом грали хлопчики та дівчатка. (There were boys and girls playing together in the school yard)
• Сонети та п’єси Шекспіра добре відомі у всьому світі. (Shakespeare’s sonnets and plays are well known all over the world)

Повний підмет складається з простого або складеного підмета та інших слів, які до них відносяться, таких як артиклі, присвійні займенники, прикметники і т.д.

Наприклад:

• Ця куртка не нова. (This jacket is not new)
• В нашому дворі гуляє якась собака. (There is a dog in our garden)
• Моя шовкова спідниця в горошок та бавовняна блузка брудні. (My silk polka-dot skirt and cotton blouse are dirty)

Способи вираження підмета

Підмет може бути виражений за допомогою іменника або займенника, але його також можна виразити формою дієслова у різних формах, прикладами яких є дієприкметник, герундій, інфінітив, числівник або інші частини мови.

• John’s car is fast. – Автомобіль Джона швидкий. (іменник, власна назва)
• She loves it. – Вона любить це. (займенник)
• To swim in the ocean is refreshing. – Плавання в океані освіжає. (інфінітив)
• Swimming in the ocean, he felt refreshed. – Плаваючи в океані, він відчував освіження. (герундій)
• The running water was soothing. – Біжуча вода була заспокійливою. (дієприкметник)
• Twenty people showed up. – З’явилося двадцять осіб. (числівник)
• Never give up! – Ніколи не здавайся! (частка)

У деяких реченнях англійської мови підмет може бути опущений, і речення може складатися тільки з присудкової частини (предикативу). Це зазвичай стосується речень, які виражають накази, заборони, прохання та інші схожі висловлення, оскільки підмет очевидний з контексту.

• Silence! – Тиша!
• Bring me some water. – Принеси мені води.
• Take out the trash. – Винеси сміття.

The Predicate (Присудок)